Подарунок від житомирського музично-драматичного театру

Напередодні Нового року, 29 грудня, на прем'єру дитячої вистави "Попелюшка" мама повела не лише брата, але й мене.

Саме прем'єра нової дитячої вистави і була подарунком від музично-драматичного театру маленьким житомирянам.

Дітей було багато, дуже багато. Велику кількість попривозили із сусідніх сіл, бо там видавалися квитки (а разом з ними і солодкі подарунки). Ми ж квитки купували.

Спочатку враження на мене справила музика. Ще будучи на першому поверсі, я почула, як грає оркестр і не повірила, що це грає якийсь запис з колонок. І таки правильно зробила. Для людей грала жива музика. 

Мур-мур-мур...як же я обожнюю живу музику.

Символ добра і миру в Житомирі

Напередодні католицького різдва, 24 грудня, пластуни принесли до Житомира символ добра і миру - Вифлеємський вогонь.

О 17 годині на площі Корольова близько 30 пластунів зібралося для того, аби передати Вифлеємський Вогонь Миру меру міста, губернатору та громаді. На зустріч із хлопцями та дівчатами вийшли заступник міського голови з питань виконавчих органів ради Бочковський Олександр Миколайович та начальник міського управління культури Лариса Харчук, які, проте були не дуже пунктуальні, адже запізнилися на 15 хвилин.

Пластуни заспівали молитву, пластовий гімн і урочисто передали вогонь представникам влади, побажавши при цьому натхнення і успіхів у роботі.

"В Україну вогонь потрапляє вже в п'ятнадцяте, - розказав старшопластун Клен

3 замість 1

Аж на цілих трьох Дідів Морозів замість одного дивилися сьогодні школярі на виставі у Палаці культури.

Такий подарунок організував нам мер міста Володимир Дебой. Але трошки не врахували ті люди, які це все організовували, вік школярів.

Щаслива звістка про похід у палац культури виглядала приблизно так:

-Ксю, сьогодні йдемо на йолку!

-Чо?

-Ти валиш з уроків і йдеш дивитися якусь бєлєбєрду.

-Ааа...ок!

На відкритті головної ялинки області житомиряни грілися вогнем

У Житомирі сьогодні, 19 грудня, у день Святого Миколая урочисто запалили вогники на головній ялинці міста.

10-ти градусний мороз не налякав сотні житомирян, які прийшли подивитися на це дійство. Зігріватися їм допомагали фаєрщики (щоправда, фаєр-шоу для жителів міста вже давно не новина, але взимку чогось подібного, мабуть, ще ніхто не бачив). 

У всіх ЗМІ анонсувалося, що відкриття розпочнеться о 19 годині. Насправді ж, в цей час на сцену вже вийшов Святий Миколай, а перед цим для дітлахів показували виставу про цього ж діда. Після співів і танців перед сценою з'явилися молоденькі діди морози на ходулях і на площі Корольова запахло гасом.

If you know what I mean ;)

А ось не правда, що лише хлопці з великою цікавістю розглядають фотографії дівчат. Зовсім неправда.

Ви бачили фотографії мілєйших татуйованих дівчат 21 сторіччя? Ні? Жах. 

Ну, думаю про те, що таке татуювання і як воно робиться знають всі. Раніше їх робили як символи-обереги для захисту або ж для відлякування суперників. Це міг бути символ, який відображав належність до певного племені. Зараз же татуювання - це ціле мистецтво.

Безкоштовна ковзанка

Так-так, саме безкоштовна ковзанка не сьогодні, завтра буде прямо на дорозі вулиці Вітрука, Селецька і аж до Смолянки.

Я не маю слів, щоб гарними словами описати те, що відбувається біля мого дому, тому писатиму так, як є.

Червоними стрілочками показано
 напрямок поширення майбутньої ковзанки.

Будинок мій знаходиться на перехресті вулиць Вітрука/Селецька. Для тих, хто не бував у цих місцях, розказую, що дорога тут під нахилом. Сьогодні приблизно о 16 годині вийшла з дому і, переходячи на іншу сторону вулиці, побачила, що на дорозі струмками тече вода, рівень якої вже дістає до щиколотки. Побачила, що трошки вище вулицею ніби як щось ремонтують (чи то трубу прорвало, чи вони вирішили ремонт зробити взимку - не знаю, не цікавилася). Повертаючись додому вже близько сьомої години, побачила, що вода все ще тече, а ті чоловіки, які ніби як там щось ремонтують як стояли, так і стоять. І справа не в тому, що вода просто тупо стікає вулицею вниз, річ у тому, що на вулиці мороз -11 градусів і за ніч уся дорога замерзне. Завтра там буде ковзанка і машини просто тупо з'їжджатимуть згори в низ, не маючи змоги загальмувати. Переходять вулицю не лише дорослі, а й діти...

...Зате в нас буде безкоштовна ковзанка прямо на вулиці.

Погано тримали кулачки

У листопаді 2012 року я і ще декілька хороших дорослих дядь, які дуже мені допомогли, зняли відео-роботу для конкурсу "Дорога в майбутнє" на тему екотуризм (про те, як ми її знімали, можна почитати тут).

Ще в кінці листопада переможці були проінформовані про їхню перемогу електронним листом, всі ж інші учасники конкурсу дізналися результати минулої середи, 12 грудня, у Києві.

Переможців було визначено у 5 різних номінаціях:

•  моє місто +20; 
• відповідальне споживання; 
• екологічний туризм;
• зелена економіка;
• освіта як рушійна сила сталого розвитку; 

 Усі вони отримали ноутбуки Dell. Але дуже мене "вразила" робота Данилочкіна Сергія, який переміг у номінації "Екологічний туризм". Його роботу можна подивитися ось тут

Ходяче щастя на ім'я Рокі

don’t get attached. everything is changing. always has been, always will. shut up and dance! (не прив'язуйся. усе змінюється. усе було і буде. закрий рота і танцюй!) - саме такі слова написані у твіттері надзвичайно позитивної людини Рокі Леона.

Хто ж це такий? Мабуть, усі бачили це відео? Якщо ж ні, можете глянути і усе зрозумієте.

"Я - це ти. Я - все, але не мої думки. Я - любов. Але тільки не думайте називати мене хіпі.  Люблю співати, танцювати, грати на гітарі і стрибати. Люблю бути маленькою дитиною," - розказує про себе музикант.

Ви думаєте, він завжди такий щасливий?

Експеримент

Передачу "Руйнівники міфів" всі бачили? Так от, я сьогодні буду як ті мужики з вусами. 

Так от, в чому суть мого експерименту?

Мабуть, усі не раз чули про те, що якщо кактус поставити біля комп'ютера, то він мало того, що забиратиме ледь не радіаційне випромінювання від цієї адської штуки, так ще й ростиме, як на дріжджах.

Полетіла. Вже.

Ну ось, нагадаю, що ще у вересні цього року на конкурсі дитячих телестудій "Дитятко" я умудрилася виграти у спец-номінації, за що отримала поїздку до штаб-квартири Ради Європи у Стразбурзі.

Да-да, полетіла. Аж 5 разів. 

Спочатку нам сказали, що поїздка буде десь в кінці листопада. Потім вона перенеслася на, приблизно, 10-13 грудня. Я дійсно зраділа, думала, що це буде просто неймовірний подарунок на День народження, адже він у мене 8 числа. Написали нам, що 4 грудня ми маємо бути в Києві у французькому посольстві для вирішення всіх питань з візою. Ми швиденько доробили документи, які для цього треба були (а це довіреність на людину, з якою я поїду. За неї виклали 250 грн) і чекали, поки нам надішлють лист-запрошення.

Безцінно

Люди, бути маленьким це фігово!

Вчора я таки умудрилася виграти квиточок на концерт Нойза в Києві.

Але батьки мене нікуди не пустили.

Бути лохом - безцінно.

Кавоманія. Оновлення

Центр інтелектуального дозвілля - саме такою знають Кавоманію житомиряни. Але й вона не залишається завжди однаковою. Цього тижня вона пережила певні оновлення.

Оновлення перше.

Нарешті кіноклуб "СоК" почав крутити кіно на великому екрані, тобто цього четверга, 22 листопада, соківці дивилися фільм у великій залі, бо там нарешті налаштували проектор. Щоправда, я вважала, що перший фільм повинен бути гарним і таким, який би привернув увагу якомога більшої аудиторії, натомість фільм надій не виправдав і багато глядачів просто пішли. Для тих, хто не знає - кіноклуб "Сок" - місце, де показують соціально критичні фільми, перед цим вибравши якусь певну тематику. Існує він з літа 2011 року. Соківці збираються щочетверга о 18:00 в приміщенні Кавоманії. Після фільму, як завжди, відбуваються обговорення.

Етеншн! Етеншн!

Народ, нас не кинули і Дід Мороз таки існує! :)

Насправді у Діда Мороза є багато братів -близнюків у різних країнах і містах. І от, я знайшла їхні адреси (переклади з російської на українську не буду, бо є вірогідність того, що перекладу неправильно і лист не дійде)

Мабуть, я немодна.

Коли у мене запитують, чим я захоплююся в голові спливає купа усього. Але окрім цього спливає ще одне, мабуть, зовсім немодне і несучасне заняття - вишивання.

Захопилася я цією справою у років 5-6. З тих пір і вишиваю. Не можу сказати, що я професіонал і роблю це дуже швидко і неймовірно акуратно(щоб з іншого боку були лише одні вертикальні палички), проте вишиванки собі і своєму брату вишила. Шукаючи якісь цікаві схеми в Інтернеті, помітила, що людей (як дівчат, так, в принципі, і хлопців), які хочуть мати вишиванку ручної роботи дуже багато. А це надзвичайно приємно. І ще це означає, що вишивка житиме. Зараз схеми можна не тільки в неті знайти, а й в усіляких журналах і книжках. Це круто. 

Я і брат у вишиванках, які я вишила.

Релігіє, ти зводиш мене з розуму

Всі знають, що 988 року усім на той час відомий дядько Володимир Великий вирішив охрестити Київську Русь. Робив він це для того, аби остаточно зосередити владу у своїх руках. Коротше, щоб ніби як десь на небі був якийсь мужик, і щоб можна було сказати, що князь править з його волі.

Хрещення, як відомо, відбувалося насильно. Ніхто і не сперечається, що після цього почався швидкий розвиток писемності і взагалі науки. Але, блін, я чомусь не розумію, чому побудувати церкву це було круто, а от побудувати школу - це не круто? Чому були такі розумні дядьки, які ставали священниками і не було таких розумних дядьків, які б були звичайними вчителями? Чому замість того, щоб створювати якісь художні школи, де б усі, хто мав хист, могли вчитися малювати, писалися тільки ікони? Ікони, ікони, ікони - їх писали всі, хто хотів мати гроші і вмів хоч трохи тримати пензель у руці. АААААА!!! Навіщо? Чому релігія вже тоді була вигідним бізнесом? Невже люди не розуміли, що ними маніпулюють?

Фіолетові долоні

Не так давно луцький гурт Фіолет випустив свій новий альбом "Rock'n'love". Із презентацією вони об'їхали 15 міст. 

Але окрім цього на фанатів гурту чекав ще один сюрприз. Хлопці відзняли ще й нові відео-роботу до пісні "Долоні". Режисером став Андрій Приймаченко.  Ролі виконували Тетяна Луценко та Олександр Терещенко. Для чого я це пишу? А для того, щоб ви цей кліп подивилися. Він дуже гарний. Особисто мені, дуже сподобався. Приємного перегляду ;) 

В Житомирі фотографії сушили прям на дворі

Натягнуті мотузки, прищіпки і звичайнісінькі фотографії сьогодні, 17 листопада, можна було побачити на майданчику біля торгового центру "Квадрат".

Робота-переможець.

В рамках проведення місяця Анреліза в Житомирі була влаштована перша в Житомирі фотосушка. Фотографи і просто любителі пофотографувати могли брати участь у цьому дійстві. Для цього просто потрібно було роздрукувати свої роботи і о 12 години прийти на місце проведення фотовиставки зі своїми прищіпками. Учасники вивішували свої роботи на мотузки, які заздалегідь були натягнуті на майданчику. Таким чином, вони ніби як сушилися. Загалом, висіло на вулиці близько 400 фотографій. Потурбувалися організатори не лише про теплу атмосферу заходу, а й про те, як зігріти тих, хто брав участь і допомагав у фотовиставці - чай, ось, що допомагало зігрітися.

Ми з третього класу разом

Ось уже 8 рік підряд мене відправили на конкурс з української мови імені Петра Яцика.

Ви собі просто не уявляєте, наскільки це "абалдєнно" вставати о 7 ранку в суботу, а потім їхати з одного кінця міста в інший. Ті, хто щороку їздить на Яцика мене зрозуміють. А ще в цей день завжди (це вже, мабуть, традиція) надзвичайно холодно. В принципі, як і сьогодні.

Чергова сторінка моєї книги життя

Писати, писати і ще раз писати...а правильно писати треба вчитися, вчитися і ще раз вчитися.

Вчитися вести блог я почала ще рік тому. Ось він. Але сьогодні, спілкуючись з подругою отримала пораду щодо переходу на blogger.com. Не знаю, чи буде якась велика різниця між ЖЖ і блогером, але поживемо - побачимо.
Ну от, новий блог створено і зовсім скоро він буде потрошку заповнюватися новою інформацією, ідеями, подробицями. Новий блог - ще одна сторінка моєї великої книги життя.
Велкам :)

Не дуже вже й капрізнічайте, ви ж знаєте,
що ті, хто вчаться, вчаться на своїх помилках