Ось уже 8 рік підряд мене відправили на конкурс з української мови імені Петра Яцика.
Ви собі просто не уявляєте, наскільки це "абалдєнно" вставати о 7 ранку в суботу, а потім їхати з одного кінця міста в інший. Ті, хто щороку їздить на Яцика мене зрозуміють. А ще в цей день завжди (це вже, мабуть, традиція) надзвичайно холодно. В принципі, як і сьогодні.
Так от, цьогорічний конкурс, на щастя, був останнім у моєму шкільному житті.
На виконання 7 завдань нам дали 3 години. Зазвичай, написанні творів - останні завдання, цьогоріч вони були першими. Одна тема біла доволі цікавою - написати акварель на тему "Кольори душевних колізій". Під завданням нам розшифрували і що таке акварель, і що таке колізії. Насправді, описувати власний психологічний стан у кольорах надзвичайно цікаво. А от друга тема - це було нудно і нецікаво - "Копай всередині себе криницю для тієї води, яка зростить і твою оселю, і сусідську" Григорій Сковорода. Але я не буду Ксюхою, якщо не знайду, що написати. Тож усе написали, сподіваюся, перевіряючі оцінять.
Всі інші завдання були на правильне написанні слів і розділових знаків у реченнях.
Ще мене надзвичайно порадувало, що декілька років тому відмінили усний тур і урочисте відкриття, бо тоді щороку старенького дідуся випускали на сцену, він не міг розібратися з мікрофоном і ми все одно мали слухати про мелодичність і красу української мови.
Ну ось, цей жах скінчився. Тепер сподіватимусь, що минулорічне третє місце цього разу перетвориться на 1 ну або 2 :)
Немає коментарів:
Дописати коментар