Хто раніше: ти чи сонце?

Я тут експеримент проводила. А зараз саме час ним з вами поділитися. Чому саме час, зрозумієте в кінці.

Десь колись прочитала статтю, суть якої була в тому, що прокидатися треба разом із сонцем, мовляв усе живе в цьому світі так встає. Окрім людини. Вона вважає себе царем природи і дозволяє собі ніжитися і ліжку подовше. 

І ставалося так, що я зустрічала людей, які, як на мене, були надзвичайно творчі, успішні, цікаві і класні. І була у них одна особливість - багато хто з них вставав рано-раненько: в 4, в 5, в 6. Я ж під час навчання постійно встаю в 7, а на зимових канікулах вставала в 7:30 Коли ж я побувала на зустрічі з ще одним таким успішним "жайворонком", вирішила, що треба таке і на собі випробувати.

Плівковий осінній світанок з нашого балкона.

Хлопець із внутрішнім GPS-навігатором

На звичайне питання: «Для чого тобі подорожі?» він дає не зовсім звичайну відповідь: «А може, в мене психічний розлад і я втікаю від себе. До речі, це реально допомагає!»

Він малює, фотографує, подорожує і не розуміє, для чого сидіти на місці, або, подорожуючи,  ходити по магазинах . Артур Альошин – студент третього курсу інституту економіки та менеджменту СНУ імені Лесі Українки.

Його подорожі почалися із досить сумної історії, але сам процес настільки захопив, що при будь-якій можливості сам чи з кимось він їде туди, де є щось, чого він ще не бачив.

-          Подорожуючи Україною, хочеться заїжджати в такі невеликі села, де є щось малеееесеньке туристичне, про яке мало хто що знає. Коли ти говориш людям про щось незвичайне, що є буквально в 5 км від Луцька, то вони щиро дивуються. Зате всі люди знають, де Париж. В цьому плані в мене є якийсь азарт: дізнатися, що десь тут поруч є щось таке, про що ніхто нічого не знає. В той же час я не ставлю собі за мету подивитись все, бо я знаю, що життя мене може закинути ще раз туди і що, мені буде скучно?

Пойожилися

Той, хто пройшов через обмеженість і певні рамки, хто зазирнув за межі дій і знань, той досяг чистої любові, яка ніколи не закінчується.

Шрі Шрі Раві Шанкар

У кожного учасника є такий бейдж
на згадку.

- такою була випадкова фраза, яку я витягнула із цілого акваріума фраз. І чи то завдяки збігу обставин, чи то доля таки існує, але для мене вона виявилася пророчою. Того дня я дійсно проходила крізь свою обмеженість і рамки.

7-го березня у Львові відбувався вже 4-ий йога-марафон. 

Не можу сказати, що я просунутий йог. Роки 2 тому я часто практикувала вдома по відео-урокам, або ж якщо в Житомирі десь траплялися безкоштовні практики - і я там була. До студії йоги мої ноги ще не доходили. Тому, коли на очі натрапила афіша марафону, рішення було прийняте майже миттєво - їхати!