На кінчику носа

Мене починають лякати масштаби популяризації подорожування. 

Любити можна і Житомир

Згідно якихось там статистичних даних, які використали на одному баченому мною конкурсі, 80% студентів хоч раз були за кордоном. Чомусь мені здається, що всі 100% мріють побувати якщо не в Парижі, то хоча б в Лондоні.

Сучасну молоду людину описують як особу, яка рахує дні між поїздками, в неї завше напоготові брендовий наплічник, заряджений айфон, а палець готовий ставити нові мітки на карті в соцмережі. Я теж люблю ставити мітки і дивитися, як карта наповнюється новими місцями, влітку я теж і тижня не проводжу, щоб кудись не поїхати. Проте одного разу один хлопчина запитав мене: "Ти турист чи мандрівник?". Я довго думала, півдня розмірковувала. І якщо мені не зраджує пам'ять, то він сказав, що бачить в мені мандрівника.

Останнім часом я бачу багато псевдо-мандрівників, які намагаються заробити собі популярність, а згодом на цьому заробити ще й грошей. Від цього верне. Але запис буде не про це.

Ви знаєте назви вулиць свого міста? 

Ви знаєте нетуристичні місця? 

Ви знаєте хоча б назви містечок вашої області? 

Не впевнена, що всі дали позитивну відповідь. Наша проблема в тому, що ми мислимо дуже глобально: мріємо про безвізовий режим, щоб побачити Європу, а самі не можемо друзям провести екскурсію рідним містом. Всі зміни починаються з нас самих. Ми ж хочемо змінити країну, не знаючи її.

Я вже, мабуть, мільйон разів чула, що в Житомирі абсолютно немає на що дивитися. І вже десь з десяток друзів змінили свою думку після того, як я їх поводила вулицями. 

Сьогодні я гуляла з другом-житомирянином. І знову я відкривала для нього незвідані раніше місця. І мене дуже тішили його емоції. Це була щира радість і дитяче подивування від того, що прямо в нас під носом знаходиться те, на що ми ніколи не звертаємо уваги.  У нас поруч з центром міста є скелі на яких можна лазити (заради цього до нас навіть сябри з Білорусі приїздять), є єзуїтська юридика, яка стоїть законсервована і просто розвалюється, є і звичайні городи з капустою, і Кам'янка, яка впадає в Тетерів...

Гості на даху

В межах міста

Тільки в Житомирі

Нічні дахи

Я не знаю історію свого міста досконало, проте коли до мене звертаються з проханням порекомендувати показати друзям-туристам щось цікаве, відчуваю, що знаю трошки більше за інших. Але ж для того, щоб мати ці знання не треба йти десь далеко. Достатньо просто вийти на вулицю і піти тією дорогою, якою ти раніше ніколи не ходив.

Якось я приїхала до друзів у Кам'янець-Подільський, і ми пішли дивитися місто. І у нас було правило - не ходити два рази однією і тією самою дорогою. Правило декілька разів таки порушили, але місто я бачила з тих боків, з яких ніколи не заглядають туристичні групи.

Для того, щоб вимагати глобальних змін, слід вирішувати локальні проблеми. Щоб вирішувати локальні проблеми, треба ознайомитися з ареалом їх розташування - твій район, твоє місто, твоя область.

Кожне місто може бути привабливим для туристів, якщо місцеві жителі побачать свій кінчик носа. А туризм - це чималі гроші. А люди, які знають і люблять свою країну - це найбільше багатство. 

Кажуть, таке є тільки у нас

Всі знають, де цей космонавт?

А ці баришні, які здійняли багато шуму?