Нахіба їй той їжак?

Так само, як неочікувано з'являються у чиємусь житті люди, тварини, речі, будь-що, у моєму житті з'явився Філ.

Я ніколи не була прихильницею їжаків, до 19 років не вміла спати з іграшками, останні кілька років мріяла про черепаху...а тут їжак!

Філ і рівненський красунчик Патрік

Коли він приїхав до мене з Німеччини через Одесу в Миколаїв, я не хотіла його брати. Того дня ми посварилися з тіткою, яка його і привезла, і на знак протесту було вирішено залиши всі подарунки на своїх місцях. Проте, охолонувши, я подивилася у ті блискучі очі і зрозуміла, що він приїхав таки до мене. Тепер ми будемо їздити разом.

У мене вже є рюкзак Мирон. Навіщо ж мені ще хтось?

Варіантів може бути багато.

Почнемо ж самокопання.

Варіант 1.
Не вистачає людської уваги.

Познайомилися в Одесі з Олесею

Я абсолютно не вмію будувати стосунки з людьми, а підтримувати їх - то взагалі щось надважке. Мої однокласниці повиходили заміж і вже народжують дітей. Мені ж доводиться привертати увагу лише своєю персоною, бо ж кумедними бейбіками я не обжилася і найближчим часом не обживуся. Шуткі шутіть в мене теж не надто виходить, зате варіант з їжаком завжди канає - люди посміхаються і пестять його. 

Хоча нахіба мені й людська увага? Мені просто подобається, коли люди вірять, що Філ живий (хоча так і є, ви ж знаєте ;), і коли щиро посміхаються.

Ось таких хлопів я зазвичай і чіпляю. Богдан.

Варіант 2.
Їй просто треба мужик.

Хтось їздить з дівчиною, хтось їздить з хлопцем, хтось їздить абсолютно сам. А мені сьогодні сказали, що в мене немає хлопця, бо я ходжу в шапці. Ха-ха! І тим не менше, я завше можу знайти з ким і де потусити, але коли ти з їжаком, ти вже точно не сам. Та й втрьох якось навіть веселіше. 

Хоча від варіанта їздити з живим хлопом я б не відмовилася.

Варіант 3. 

Їздити з іграшкою то просто мейнстрім.

Самос

Зате це весело. Я знаю ще про мандрівника лева Самоса і пінгвінчика Дзена Будистовича. І це просто надзвичайно мило і кумедно, коли вони передають вітання один одному з різних куточків планети. 

Дзен Будистович

Якось я бачила серію фотографій "Пригоди шишки". У неї були руки, ноги, трекінгова палка і навіть рюкзак. І це були наймиліші фото з подорожей, на які я коли-небудь натрапляла.

Пригоди шишки

А ще у Філа є свій хештеґ і я люблю дивитися, скільки записів і звідки під ним вже назбиралося. Так я нагадую собі, що в мене класне життя і що я мушу зробити його ще класнішим.

Зараз Філ сидить на колонці біля монітора. Дивиться, на мої хороми і думає про те, коли ж я зроблю для нього наплічник або хоча б зв'яжу безрукавочку, бо ж мороз на вулиці.

Діліться зі світом любов'ю і запрошуйте один одного в гості :)

З.і.: Ось вам ще відео з нашої останньої поїздки, текст про яку мені зовсім не пишеться.