Минулого літа у Вінниці один іноземець попросив мене спитати у довідковому вікні, коли буде автобус на Чісінау. Жіночка у віконечку звісно ж віповіла, що такий автобус тут не їздить. Як він добрався і чи добрався взагалі я так і не знаю. І мені було дуже прикро, що я ніяк не змогла йому допомогти.
Декілька тижнів тому мій хороший друг Ілля кинув мені посилання на один проект в Молдові і сказав заповнювати анкету. Витративши на то купу свого і його часу, ми її таки заповнили і відправили. За тиждень прийшла відповідь: "We would like you to join our team in Chisinau!"
Знову Чісінау. Почала гуглити і з'ясувалося, що то Кишинів! І як же мені було соромно перед тим дядечком на вінницькому вокзалі.
Тепер я на 10 днів у Кишиневі. Сьогодні холодно і дощ.
Тут ми робитимемо онлайновий журнал. Цей міжнародний (Білорусь, Україна, Молдова) проект за німецькі кошти реалізовується уже третій рік. Попередні роки журнали робили друкованим. Цього року вирішили провести тренінг з візуалізації в мережі. Не знаю, наскільки такі штуки зможуть прижитися в наших ЗМІ, але досвід цікавий.
Люди тут зібралися найрізноманітніші.
"Получив диплом програмиста, я год работал кондитером", - розказував Леонід, який нині займається відео-монтажем. Він з Кишинева.
