Коли у мене запитують, чим я захоплююся в голові спливає купа усього. Але окрім цього спливає ще одне, мабуть, зовсім немодне і несучасне заняття - вишивання.
Захопилася я цією справою у років 5-6. З тих пір і вишиваю. Не можу сказати, що я професіонал і роблю це дуже швидко і неймовірно акуратно(щоб з іншого боку були лише одні вертикальні палички), проте вишиванки собі і своєму брату вишила. Шукаючи якісь цікаві схеми в Інтернеті, помітила, що людей (як дівчат, так, в принципі, і хлопців), які хочуть мати вишиванку ручної роботи дуже багато. А це надзвичайно приємно. І ще це означає, що вишивка житиме. Зараз схеми можна не тільки в неті знайти, а й в усіляких журналах і книжках. Це круто.
 |
| Я і брат у вишиванках, які я вишила. |
Якщо заглиблюватися в історію саме української вишивки, то можна побачити, що вона існувала ще у ІІ ст. до н.е. і основним її призначенням було прикраса одягу та водночас оберіг. Оберігала вона від блискавки, від бездітності, від нещастя - усе це зображалося у символах, які збереглися і до наших днів.
Та зараз вишивають не лише на одязі. Для того, аби додати кімнаті певної "родзинки" можна вишити як малесеньку, так і велику картину, яку обов'язково оцінять усі, хто заходитиме до вас у гості.
P.S. Візьму і трошечки похвастаюся.
Мені не так давно замовили вишити трьох чарівних котиків-муркотиків. Сьогодні нарешті останній був закінчений.
Якщо що, звертайтеся ;)
Немає коментарів:
Дописати коментар