Бандерштат. Страус слідкує за тобою

Асцярожна! Многія літар!

А поки всі збираються на Захід, мій вибір впав на Бандерштат, бо після Черемош-фесту хотілося чогось не надто великого і затишного. Цей фест відомий своїм патріотичним спрямуванням і тим, що він проходить без алкоголою.

За що я люблю фестивалі так це за те, що ще в дорозі ти починаєш зустрічати купу знайомих, ну а потім ще й десь біля туалету, або в натовпі маєш можливість побачити тих, до кого ніяк не можеш доїхати, або ж кого навіть в рідному місті на вулиці ніколи не зустрічав. Так було і тут.

Наш візит на фестиваль розпочався із дуже вранішньої (близько 5 ранку) перевірки квитків і рюкзаків, а потім "поселення" в наметове містечко. Так, саме поселення, бо нас завели на якесь порожнє місце з купою бур'яну і сказали там ставати.
Ми звісно ж відмовилися (до речі, за 3 дні фесту на тих бур'янах жоден намет так і не став) і на зовсім іншому місці започаткували вулицю Малу Житомирську. До чого тут вулиця? До того, що на початках всі намети просили ставити рядами, аби вмістилося якомога більше, таким чином будувалися вулиці. Проте вже першого дня стало зрозуміло, що вулиці відміняються, бо місця для такої кількості наметів, яка була цього року, було обмаль.

Програма фестивалю була насиченою, але в таку спеку нам хотілося просто лежати в тіньочку і релаксувати. Проте ввечері, після того, як ми ходили на Стир покупатися (хоча колись я казала, що це не річка і я ніколи там не купатимусь) стрибати під сценою було кайфово.

Відкриттям для мене став білоруський хуліганський гурт Zatoczka. В черговий раз переконалася в тому, що білоруська мова гарна і цікава, але чому російська наразі її витісняє мені до цих пір не ясно.

Насправді, радували всі гурти - відомі, і не дуже. Проте ірландці Cruachan порвали всіх: народ фанився, водив хороводи, без перестанку стрибав і просто насолоджувався ірландським фольком. А коли зі сцени прозвучали звуки гімну України на волинці, всі були приємно здивовані.

Прадував новий проект Сашка Положинського - Був'є. Особливо всі скакали під пісню з текстом "Ми - волиняки, нам усе до сраки!".

Єдине, що викликало в мене якісь негативні емоції - це мати в піснях Скрябіна. На фестивалі вікових обмежень не було, постійно десь під ногами бігали діти, і в цей же час декілька тисяч люду посилають Путіна на... 

До речі, про Путіна. Кумедно було чути після кричалок "Слава Україні - Героям слава" Путін - Хуйло! Це вже був якийсь невід'ємний атрибут фестивалю.

Ще про атрибути: була неймовірна концентрація тризубів - кулони, значки, футболки, татуювання, мехенді - все.

Окрім великої сцени, була ще акустична нічна сцена, гутірки, до яких я так і не дійшла, і дитячий майданчик, який був невідомо де, можна було витрачати гроші на сувеніри, кататися на велосипедах і їсти усілякі смаколики. Загалом, розгулятися було де.

Також були екскурсії. Їх було багато, чи вона була одна - то мені невідомо, але особисто я їздила в Новий Загорів - місце найбільшої битви між УПА і німцями. Ну а зараз це місце відоме тим, що кліп на пісню "Не кажучи нікому" знятий там.

Страус. До чого тут страус? По сусідству з іподромом - зоопарк. Коли ходиш чистити зуби - за тобою з цікавістю спостерігає страус. Можливо, в нього навіть є якесь фестивальне ім'я.

До речі, про імена. Валєра. 2 серпня у Валєри був день народження. Вночі, коли ми і ще купа якогось народу співали пісень біля вогнища, до нас завалилася величезна компанія з Валєриним паспортом і проханням його привітати. Вдень Валєру вітали всі: і в наметовому, і в місті, і зі сцени. 

А те, що фест був без алкоголю - то круто. Хто хотів - проносив, але п'яних тіл у натовпі не було. Люди веселилися, бо їм було весело. І з координацією рухів все було в порядку.

Єдине, що можна виділити як мінус - вода. Першого дня її спочатку взагалі не було, а потім місце, куди вона була підведена, перетворилося в болото. Ну і душів теж не було.

А загалом, фестиваль файний! Особливо для тих, хто жодного разу не був на подібних заходах це саме те місце, з якого можна починати. І чорні козюльки в носі теж будуть :)

Якісь дівчата годували нас млинцями з варенням :3

Дорога назад була хоч і гарячою, проте доволі приємною.

До зустрічі в нових місцях!