ВулБа. Що ж це таке?

Здається, Житомир і фестиваль - поняття непоєднувані. Проте цього літа фестиваль вуличних барабанщиків відбувався вже 6-ий рік підряд.

У мене є 8-річний брат. Усе літо він плакав, що я не беру його з собою на жоден фестиваль. "Дениші (локація фестивалю) - то не так далеко від Житомира, можна спробувати взяти і його з собою", - вирішила я. Отож нас їхало двоє.

Для тих, хто не розуміє, що ж таке ВулБа, пояснюю: є у світі люди, які люблять барабанити, які обожнюю ритм і живуть ритмом. Такі люди є і в Житомирі. Щонеділі вони збираються і джемять (тобто грають те, що приходить в голову, але виходить у них у всіх разом дуже кайфово). Вони - вуличні барабанщики, або ж ВулБа.

Вже 6 років в серпні місяці вони роблять невеликий, можна навіть сказати домашній, фестиваль в Денишах біля санаторію. 

І цього року місце було незмінне. Зрозуміти, скільки людей приїхало, було важко, адже були ті, хто просто приїхав із сім'єю до лісу, і ті, хто приїхав саме на фестиваль, проте людей вистачало.

Вдень табір жив своїм звичайним життям: палили багаття, варили їсти, спали, купалися, співали під гітару, спілкувалися. Подеколи барабанщики збиралися і грали, а неподалік від них дівчата малювали мехенді, плели коси і проводили майстер-клас з танців. Уся магія починалася вночі. Майданчик, який слугував сценою другого дня прикрасили усілякими флюрними штуками і картинами, які світилися у світлі ультрафіолетових ламп. Навколо нього стояли незвичайні ліхтарики з тканини і свічок.

На тому майданчику з'являлися фаєрщики, а потім танцівниці, а потім знову фаєрщики, і знову танцівниці - і все це під музику і під барабанні ритми.

Коли ж це дійство закінчувалося, починалося своєрідне транс-паті до ранку: хтось танцював, хтось просто слухав музику, багато людей насолоджувалися вечором, сидячи біля багаття.

Загалом, враження позитивні, адже ліс разом з музикою, мабуть, найкращий засіб для відпочинку. Братові теж сподобалося. Він танцював, бігав, збирав дрова... проте так як я йому не мама, а сестра, то мені теж хотілося відпочинку, і другого дня тато його забрав додому. Вдома ж мене чекало питання: "Ну шо, Ксюха, коли там наступний фестиваль?"

Разом з усіма плюсами, можна на фестивалі знайти і мінус. Просто наведу приклад: дівчина, яка увесь вечір бігала і кричала "ЛСД!", а в кінці вже просто лежала на землі і чи то спала, чи то заліпала на ліхтариках, і ще одна, яка кричала "Сина, ти пачєго с мамой нє накурілся?!" Відпочивати теж треба в міру. Направду.

Фото взяті звідси. Ще вони є тут.

Відео - Всевидяче око Житомира.