Трішечки про наболіле
Я не стояла на Майдані. Я не розмовляю лише українською. Я не їм сала і не жену самогон. Вишиванка - це не мій повсякденний одяг. Перерахувавши усе це навіть не знаю, чи можна мене тепер вважати патріоткою.
В чому ж тоді вимірюється патріотизм? Які критерії використовуються для ідентифікації патріотів? Судячи із сьогодення те, що називається патріотизмом вимірюється кольорами і якомога більшою ненавистю до Путіна і росіян.
Далі можна згадувати про розмальовані жовто-блакитним мости, назви міст, в Житомирі кривенько, та все ж навіть стовпи прикрасили і цей список можна продовжувати довго. Велике моє здивування викликала так звана найпатріотичніша випускниця з Черкас. Можливо, я щодня ношу жовто-блакитну спідню білизну - чому мене не можна назвати найпатріотичнішою громадянкою країни?
Так, масового явища набули жовто-блакитні стрічки на сумках і прапори на будівлях, але то були і є такі "символи", які почали об'єднувати людей однієї ідеї. Чому ж згодом це перетворилося на шароварщину?
З національною символікою зараз можна купити все, навіть наліпки на машини:
І сьогодні це набуло саме вигляду шароварщини. Коли на почутті патріотизму дехто навіть робить собі рекламу:
Часто зустрічаю у соцмережах коментарі і пости стосовно того, що якщо ти патріот, то вали на Схід воювати. А що ж ти сам такий сильний і мужній сидиш за монітором?
На таке один мі знайомий дав непогану відповідь:
Загалом, усе починається з малого. І нація теж не зміниться одразу. Тож змінюйте себе і просто любіть усе, що маєте, і свою країну в тому числі.
P.s.: Можливо, ви щойно прочитали багато незв'язного тексту, але правда - наболіло.
Немає коментарів:
Дописати коментар