Місто, де БТР катає туристів

Історія про те, як я була "кришнаїткою" :)

Сфотографую замок, щоб мені повірили, що я була в Кам'янці-Подільському

Мене давно мучать думки про подорожі. І так вже склалися обставини, що в останній момент минулого тижня я вирішила їхати в Кам'янець-Подільський в гості до свого брата по штаням.

В цьому славному місті я вже колись бувала, але то було років 5 тому, якщо не більше, до того ж це була шкільна екскурсія. Настав час подивитися на місто по-новому.

Пізнавати місто завдяки екскурсоводу - прикольно, але коли в тебе є друзі, які виросли в тому місті - то в рази крутіше. Віталік (тобто брат по штаням) поділився зі мною своїм цікавим правилом: ніколи не ходити два рази однієї і тією самою дорогою. Тому гуляли ми майже за цим правилом. За день ми обходили усе, що можна було обходити:

• каньйон: так, це не великий каньйон, як в Америці, але все ж мені сподобалося - скелясті стіни навколо, купа дерев, річечка, люди з'являються зрідка - там було файно.
• усі доріжки і лазєйки навколо замку (в сам замок так і не пішли, бо немає чого робити нашу прогулянку попсовою :) - десь туристи ходять, а десь - ні, а ми були усюди.
• Руська брама. А десь там недалеко від неї церквушка, збудована без жодного цвяха - така обов'язково повинна бути в кожному місті, де є туристи :) 
• вітряна вежа - хоч там і закрито, але ми там побували. Великої уваги варта чарівна кімнатка з продірявленим дахом, через який в приміщення потрапляє багато промінчиків. Якщо підняти пилюку, вони стають якимись казковими струнами з неба.
• вірменська дзвіниця - біля воріт фотографуватися всі, але не всі були в середині. Там ми дивилися на захід сонця. 
• сиділи під мостом - ніколи не думала, що лазитиму по таким місцям, але то було кайфово.

  

  Між небом і землею

• а потім ще під одним мостом - Лань, що біжить - туди лізли майже в темряві, я була вже втомлена, роздратована, але це було того варте.
• залишки колишнього дитячого садочка - непоганий майданчик для творчості графітчиків.
• декілька парків, чи то були не парки, але вони є і це теж було непогано.
• сфотографувала біля пам'ятника туристові.
• стала свідком того, як подаровані місту БТРи катають туристів. То дивно, але, мабуть, цікаво.
• побачила 2 з 4 Кам'янець-Подільських оленів (в третього мені в темряві ткнули пальцем, але я його таки не побачила).

Можливо, я не все згадала, але ми дійсно багато облазили. Мої сувенірні синці яскраво свідчать про це :)

Особливо сподобалися графіті на стінах 9-поверхівок й інших будівель від Республіки. За це просто респектіще!

Наприклад, ось така краса

Другого дня мене чекала ще й прогулянка лісом, який, до речі, теж був гарним, чи то просто я так рідко буваю в лісах, що для мене будь-яка вилазка за місто - це вже щось з чимось.

І ще один пунктик мого захоплення - повітряні кулі. Наразі Кам'янець - єдиний центр повітроплавання в Україні (бо другий був у Криму). Кулі, що літають над вечірнім містом, то гарно. Просто гарно. Хочете політати - їжджайте в Кам'янець.

Ах, так, до чого тут кришнаїтство? Просто ми виглядали майже так само:

Кришнаїти-некришнаїти

Реакція людей на нас була смішна і вони самі обізвали нас кришнаїтами :)

А ще, як підсумок подорожі, я тепер знаю, чим в Кам'янці лань відрізняється від оленя.

Хоч люди і кажуть, що жити в цьому місці немає сенсу, але з'їздити і побачити його раджу всім.

Файного літа!

P.s.: мої фото будуть пізніше, бо я все ще бавлюся плівковим фотоапаратом.

І маленька порада на останок: