Місто велосипедів. Люди

Ну а я продовжу свою розповідь. Виїжджаючи закордон, просто не можна не помітити, що різниця між нашими людьми і людьми, які живуть в Європі просто таки колосальна.

Ось такий він, Страсбург.

Ну перше враження від людей - це велосипеди, про які ви вже читали. Але окрім велосипедів люди ще й активно бігають. Ні, вони не бігають з роботи і на роботу, не бігають просто тупо по магазинам чи з кав'ярні в кав'ярню. Вони бігають заради власного здоров'я. В будні дні в обід багато хто виходить на пробіжку. Як часто ви в нас бачите людей, які б бігали в обід? Чи хоча б зранку, чи ввечері?


Перед відльотом нас попереджали про те, що французи патріоти і не вчать англійської, але ми не очікували, що це дійсно виявиться правдою. Англійською володіють лише ті, хто працюють в кафе, готелях чи магазинах, та й то не завжди.

Здивувало те, що у місті немає величезної кількості поліцейських, які б контролювали кожен твій крок. Взагалі, поліцейських за 4 дні ми зустріли лише один раз: в суботу зранку в булочній за сніданком. Все. Більше ми їх не бачили. І при цьому вони не лише привітно розмовляли з людьми, а ще й жартували. Проте коли ми загубилися у вуличках міста і не могли знайти дорогу до готелю, ми ну дууууже хотіли їх знати, але нє судьба.

Будиночки у більш сучасному районі міста.

Люди там зазвичай живуть у приватних будиночках. Багатоповерхівки ми бачили лише на окраїні міста. Навіть у більш сучасному районі нові будинки будуються для кожної родини окремо. Вони дуже затишні ззовні, ну а в середині ми не були.

Заклади по типу Макдональдса там не надто популярні.
Зате голуби їм раді. 

Часто на вулицях можна побачити такі собі "відкриті" вітрини: коли полички з овочами, фруктами чи навіть вішалки з одягом (таке ми бачили у Кьольні) просто стоять без нагляду, а в цей час продавець сидить в магазині. Також бачили каси самообслуговування.

Французи люблять різні булочки і багети,
але при цьому п'ють багато води.

Незвичним є такий собі режим харчування. В кафе їжа є лише в строго відведений час. Наприклад, обід лише з 12 до 2 годин, потім є лише напої. Таким чином їжа завжди свіжа, але якщо захочеться перекусити раніше, на допомогу прийдуть булочні. Випічки там просто таки море на будь-який смак. А от жаб'ячих лапок ми там не куштували, бо навіть для французів це делікатес. Зате ми спробували таку звичну для них штуку, як тарталетки. Якщо нашими словами, то це бутерброди, тільки нам вони дісталися просто таки величезних розмірів, та й окрім ковбаси і сиру вони можуть класти різні салати, соуси, інші начинки.

Тарталетки :)

Гуляючи вулицями, можна побачити не лише величезну кількість різні сувенірних лавочок, а й вуличних музикантів, які можуть розважати людей впродовж цілого дня.

Лелеки там дуже популярні, адже це символ Ельзасу.
Можна навіть купити шапку у вигляді цього птаха.

Ну і ціни нас теж здивували. За європейськими мірками доволі таки дешево, головне - в нашу валюту не переводити :) А ще нам розказували, що безробітні там отримують таку фінансову підтримку, що якщо нею розумно розпоряджатися, можна жити усе життя, не працюючи. Проте навіть не дивлячись на це, тих, хто просить милостиню, теж вистачає. І люди їм подають.

Не можна сказати, що французи набагато кращі за українців, чи українці гірші за французів. Просто ми різні. Чомусь абсолютно різні. Проте я не знаю, як люди наважуються назавжди переїжджати у іншу країну. Я б не змогла.

P.S. Ви не думайте, це ще далеко не все. Далі - цікавіше :)