Гроші за цікавість

Ви ніколи не дізнаєтеся, скільки мандрівників зараз в дорозі, скільки доріг пройшли ноги тієї чи іншої людини, скільки нового побачили їхні очі. Я завжди захоплювалася тими, хто здатен втекти від міста у полон невідомості. Сьогодні один з таких людей приніс мені розчарування.

Історія така: команда з трьох мандрівників зібралася пройти морським шляхом Колумба за 40 днів. Але не просто пройти, а влаштувати собі сухе голодування. Шлях пройшли, 40 днів не їли, хтось пив, хтось не пив, фільм зняли, нам показали. До речі, в тому, щоб витримати голодування їм допомагав бог, молитви і всє дєла. На зустрічі був присутній один з чоловіків. По закінченню фільму він відповідав на запитання, а далі захотів ознайомити нас з іще одним своїм проектом - Братерство АТО - короткі відеоролики, які стосуються АТО. До речі, раджу. Звідки ж взялося розчарування? Окрім знятого фільму з цієї подорожі вийшла ще й книжка, яку я хотіла придбати. Розмірами вона була зовсім маленкою, хоча мені здавалося, що з такої мандрівки з таким випробуванням можна написати щось не менше за один з томів "Війни і мир". Її ціна була - 100 грн.

"Ну а що ж ти хочеш? Ти знаєш, скільки грошей спонсори вклали в нас?" 

100 грн за маленьку книжку! І тут до мене дійшло, що ця подорож була для них не викликом, не шансом якось себе перевірити, чи ще щось на кшталт цього, а способом привернути до себе увагу, щоб в майбутньому заробляти гроші на тих, кому ці люди стали цікавими. 

Від цього мені стало гидко. Гидко, що гроші правлять цим світом, а не щира цікавість і бажання творити і доносити.

А ще гірше, що це не поодинокий випадок. 

Ні для кого не секрет, що я обожнюю поезію Юрка Іздрика. На останній зустрічі він неодноразово наголошував на тому, що він мізантроп і розказував про своє ставлення до інших людей. В мені зародилося запитання:

-Для чого ж вам ці публічні зустрічі, якщо ви мізантроп, який так не любить людей?

-Після закінчення зустрічі запитаєш в моїх видавців. А взагалі, хочу спитати, для чого це вам: стояти тут в тисняві годину і слухати якогось мудака?

Після цих слів стало абсолютно точно зрозуміло, що ніякого задоволення від того, що він робить, він сам же і не отримує. Просто є люди, які заробляють гроші на його імені. А сам же він із задоволенням сидів би вдома, курив траву і тонув би в любові.
Так, люди заробляють гроші на інших людях - так було, є і буде - і це нормально. Але коли зникає щирість і відданість, почуваєшся ошуканим.
Мені б дуже хотілося жити без грошей, але розумію, що на даному етапі свого життя це нереально. Проте я спробую бути щирою в усьому, що робитиму. А тих, хто просто робить собі ім'я і висмоктує з інших гроші, поважати я не буду.