Місто велосипедів. Що почули, побачили, можемо розказати

Друзі, а я тут зовсім забула, що недорозказала свою історію про нашу подорож і зараз я буду виправлятися. 

В останній, заключній, частині я розкажу вам про те, що ж ми у Страсбургу бачили.

Мабуть, коли ви відкриєте будь-який путівник по Страсбургу, одразу побачите статтю про Страсбурзький кафедральний собор (Notre-Dame cathedral). У ньому поєднуються як французькі, так і німецькі культури впливу. Понад 200 років це була найвища будівля у світі, проте і зараз він вражає своїми розмірами. Кафедраль - найвища точка Страсбургу - 142 метри. Всередині будівля здається ще вищою. Зайшовши в середину, ви одразу побачите просто височенну стелю, багато свічок і різних штук, притаманних соборам. Проте і в соборі є дві надзвичайно цікаві речі. 1 - величезний орган (хоча нам і не вдалося його послухати). 2 - астрономічний годинник.
У 1832 році  (а до цього там також стояв годинник, тільки трошки простіший) був сконструйований унікальний механізм, який показує орбіти Землі, Місяця і відомих тоді планет (від Меркурія до Сатурна). Особливістю годинника є механізм, який завершальний повний оберт робить в новорічну ніч і обчислює точку відліку тих свят, дати яких змінюються з року в рік. Але є там і найповільніша стрілка, яка показує прецесію земної осі - один оберт займає 25 800 років.

Далі путівник розкаже вам про площі і вулички, адже вони славляться своєю красою. Дорога вкрита бруківкою, на вулиці багато різних кафе і ресторанів, можна зустріти вуличних музикантів. І що найцікавіше, один будинок старіший за інший і має свою історію. Так, наприклад, будинок Каммерцеля - найстарша будівля у місті. Стіни його верхніх поверхів датуються 1589 роком. Зараз там знаходиться готель і ресторан.

Будинок Каммерцеля

Маленька Франція

Власну історію мають не лише будівлі, а й мости, яких у Страсбурзі ну дуууууже багато і кожен має свою назву. Помилуватися їхньою красою можна, плаваючи на екскурсійному кораблику. До речі, цей кораблик - одна із найбільших розваг у місті. Саме плаваючи на ньому, ми нарешті побачили таку відому Маленьку Францію (La Petite France). Усі обожнюють цю частину міста. Вона надзвичайно гарна і романтична.

La Petite France

До речі, щодо подорожі на кораблику. Це не просто мовчазне плавання каналами, а справжня екскурсія. У навушниках тобі розкажуть історію міст ну і цікаві факти про будинки, які ти бачиш.

Палац Рохан

Кам'яний ворон

Театр

З відомих великих будівель у Страсбургу можна побачити палац Рохан, палац Жозефіни, Національний театр, бібліотеку, оперу (в яку дуже складно потрапити, так само, як і в театр) ну і Раду Європи з Парламентом і Судом. Цікавеньким місцем є дворик, про який пишуть у путівниках, але мало хто про нього знає. Щоб туди потрапити, необхідно звернути увагу на кам'яну ворону, яка сидить на одному будинку. А дворик дійсно вартий того, щоб таки витратити трохи часу і поглядом того птаха пошукати. 

Палац Жозефіни

Крутий дворик

В парку Оранжері

Ось на таких деревах і живуть лелеки

Не менше вразив мене парк Оранжері.Величезний парк, який знаходиться біля Ради Європи і колись був власністю Наполеона (саме там і стоїть палац Жозефіни, в якому вона ніколи так і не була). Зараз же там багато доріжок для бігу і прогулянок, багато лавочок, водопадиків, є озеро, декілька ресторанів, багато дитячих ігрових майданчиків. Що мене надзвичайно здивувало - безкоштовний невеличкий зоопарк для малечі. Ну і ще є доволі дивна для нас частина парку, яка просто залита бетоном для катання на скейті, роликах, велосипеді тощо. І не може не згадати про лелек, які там гніздяться на деревах, декілька гнізд є навіть на даху палацу. Вони відчуваються себе абсолютними господарями: спокійно гуляють по газонам, можуть навіть багет у вас забрати, але вони дуже милі.

Є у Страсбургу велика обсерваторія, але, на жаль, туди ми не потрапили, бо пускають лише за попереднім записом. Окрім неї, там повно музеїв. Ми сходили лише в один - археологічний музей. Побачили, що навіть написів англійською там немає і вирішили більше на музеї часу не витрачати.

Замочки. Тут люди
 не з оригінальничали

Їздили ми також у Кьол (це вже Німеччина). Містечко маленьке і славиться мостом дружби, який поєднує Німеччину і Францію через річку Рейн. Посередині моста стоять лавочки зі столиками - ось так сидиш і думаєш: "Ось це так, а я от на кордоні зараз сиджу!"

Фото із серії "Страсбург, ти мене втомив"

Ось такі от карти стоять
по всьому місту

Можу сказати, що місто трохи схоже на Львів своїми невеличкими вуличками і бруківкою на дорогах. Але не дивлячись на його невеликий розмір і наявність карт на кожній зупинці, загубитися там досить легко, а от відшукати дорогу без знання французької уже важко.

Кажуть, що Страсбург дуже гарний на Різдво, колись я повернусь і перевірю.

А зараз залишився лише приємний післясмак подорожі і сни, в яких я в автобусах зустрічаю україномовних водіїв.

P.S. Можливо, хтось не бачив усіх фото, їх можна подивитися тут і у попередніх стаття про нашу поїзду :)