Ми з рюкзаком знову одне ціле. Його вага вже не так тисне на плечі, як минулого літа. Моє нутро переповнює радість від того, що ми знову в дорозі. Наше місце призначення - Черемош-фест.
 |
| Я знову заплуталася Чорний це Черемош чи Білий |
Карпати – то любов!
А Черемош – то моя любов з першого
погляду!
Ми познайомилися минулої весни, а цього року я збиралася їхати, не
зважаючи на відсутність компаньйонів, невтішні прогнози погоди і гризіння
сумнівів.
Перш ніж вирушати я вирішила все ж таки забрати свій
диплом з англійської школи від американців. Випуск співпав із днем відправлення
потяга на Коломию. Коли я з наплічником зайшла в приміщення до мене підбігла
Джен і впевнено заявила, що їй байдуже куди я їду, вона їде зі мною. «Без
питань! – сказала я. – В моєму наметі є ще 2 вільних місця». Коли ж почалася
вступна промова від Майкла Готта, це було так:
«Ось там, на задніх рядах, сидить Оксана. І ви тільки
подивіться, що вона принесла з собою! Покажи всім свій величезний рюкзак!
Уявіть собі, вона прийшла забрати диплом і одразу після закінчення нашої
церемонії поїде в Карпати! По-аплодуємо їй!»
І 300 людей аплодували мені просто за те, що так склалися
обставини. Після того в мене з десяток абсолютно незнайомих осіб запитали куди
саме я їду, з якою метою, а найпопулярнішим було питання чи не важкий в мене
наплічник.
Звернення до тих, хто ніколи не носив похідний рюкзак:
людоньки, не питайте в туристів про важкість рюкзака, бо ТАК, він важкий, бо НІ,
ви все одно не допомагатимете його нести, бо зайва невиправдана увага дратує.
