Дівчинка з виделкою у рюкзаку

"Я ще ніколи не бачив таких "сладкоєжек"!" - Дмитро Безвербний

Челендж "ти не куриш, а я не їм солодкого" намалювався на горизонті дуже спонтанно. В принципі, як і Безвербний, який програв вже на четвертий день.

У людини стосунки з їжею доволі дивні. Помічаєш це, коли від чогось відмовляєшся. І тоді бачиш, як на тебе з усіх боків лізе ЇЖА! Як у фільмі жахів!

Я собі челендж захотіла трошки ускладнити і провести тиждень, харчуючись лише здоровою їжею.

Колись відмовитися від м'яса для мене не було складно. Відмовитися ж від солодощів - то якась кара небесна. Цього тижня я поставила собі за мету не вживати ані цукерок, ані печива, обмежила себе і у хлібі.
Без хліба я протрималася 4 дні.
Без солодкого - сьогодні сьомий.
Четвертий же день насправді якийсь просто переломний. Дивно було, сидячи в бібліотеці, усвідомити, що думаю про зефір, вафлі, рулет з джемом, і чашку какао :)

Що називалося б наумчукісами, або Річниці травоїдства присвячується

Привіт.
Я Ксюша.
І я вже рік не їм м'яса.
Я хотіла тут писати дуже довго і дуже багато, але поки руки дійшли до цього запису, моє бажання змінилося.
Не бійтеся, переконувати вас також відмовлятися від м'яса я не збираюся. То не моя робота.

Для початку шутка-прібаутка.
Вже три дні сміюся над цим:
— Не хочеш м'яса — не голодний. — Мам, я — веган, дай хоч морквину. — Не хочеш м'яса — не голодний!

Я не веган, і навіть інколи не дуже можу назвати себе вегетаріанцем, але відповідь на питання чому відмовилася від маминих котлеток і відбивних таки напишу. Аж занадто часто я це пояснюю.
Ця ідея утвердилася в моїй голові взимку 2014 року. Я і до того багато над цим роздумувала, спілкувалася з людьми, та все ніяк не наважувалася на цей крок. Коли в країні почалася революція, вдома були якісь сварки, мені здавалося, що концентрація агресії і насилля навколо мене просто зашкалює. Вегетаріанство - це мій спосіб цей рівень знизити.

То що ж змінилося чи не змінилося за цей рік?

Місто велосипедів. Люди

Ну а я продовжу свою розповідь. Виїжджаючи закордон, просто не можна не помітити, що різниця між нашими людьми і людьми, які живуть в Європі просто таки колосальна.

Ось такий він, Страсбург.

Ну перше враження від людей - це велосипеди, про які ви вже читали. Але окрім велосипедів люди ще й активно бігають. Ні, вони не бігають з роботи і на роботу, не бігають просто тупо по магазинам чи з кав'ярні в кав'ярню. Вони бігають заради власного здоров'я. В будні дні в обід багато хто виходить на пробіжку. Як часто ви в нас бачите людей, які б бігали в обід? Чи хоча б зранку, чи ввечері?