Шиловдупілінг

Є залізничні колії, що співають перед прибуттям потяга. В Ужгороді залізо не співає. Але про це трохи згодом.

Кожна нова подорож - то наче нова книга у твоїх руках: ніколи не знаєш, чого від неї очікувати, і як вона тебе у підсумку змінить.
Ще ніколи я не відправлялася в дорогу такою розбитою і спустошеною. Здавалося, ця книга буде якоюсь порожньою і беззмістовною. В дитинстві я завжди раділа поїздкам і чекала їх, рахуючи дні в календарі. Завжди любила їздити в потягах, засинати під стук коліс, і дивуватися як така велика тьотєнька-провідниця не застрягає у проході. Цього разу я не відчувала нічого, ніякої радості і навіть думала: "А може, ну його? Лишуся вдома. Тренування не пропускатиму". Але таки поїхала. І таки не дарма.
Задумка поїхати в зимову подорож Україною була в моїй недорудій голові ще минулої зими, але тоді було не до поїздок. І хоча запланований маршрут тоді і зараз відрізнялися один від одного, пункт "побачити зимове море" був присутній два роки підряд. Основним поштовхом до підняття дупи зі стільця було неодноразове запрошення в гості моєї одногрупниці Люди і її постійне "А от у нас на Закарпатті...". Треба було нарешті перевірити, що ж там на тому Закарпатті не так.
Отож, маршрут:
Житомир - Київ (а там і у Васильків в гості до друга) - Ужгород - Чорнотисів - Ужгород - Одеса - Черкаси - Київ - Житомир.

Гугл прокладає маршрут під подорож машиною

Місто, де БТР катає туристів

Історія про те, як я була "кришнаїткою" :)

Сфотографую замок, щоб мені повірили, що я була в Кам'янці-Подільському

Мене давно мучать думки про подорожі. І так вже склалися обставини, що в останній момент минулого тижня я вирішила їхати в Кам'янець-Подільський в гості до свого брата по штаням.

В цьому славному місті я вже колись бувала, але то було років 5 тому, якщо не більше, до того ж це була шкільна екскурсія. Настав час подивитися на місто по-новому.

Луцьк для доїжджаючих

Приїхав. Побачив. Полюбив.

Іногородні, приїжджі, панаєхавшиє, або, як кажуть у Львові, доїжджаючі з початком навчального року заповнюють навчальні корпуси університетів. І проблема проводження вільного часу гостро постає перед ними, адже студентське життя - це не лише лекції, семінари і модулі, а й знайомство з новими людьми, місцями і закладами. То куди ж можна сходити у Луцьку? З цим питанням ми звернулися до лучан.

Місто велосипедів. Що почули, побачили, можемо розказати

Друзі, а я тут зовсім забула, що недорозказала свою історію про нашу подорож і зараз я буду виправлятися. 

В останній, заключній, частині я розкажу вам про те, що ж ми у Страсбургу бачили.

Мабуть, коли ви відкриєте будь-який путівник по Страсбургу, одразу побачите статтю про Страсбурзький кафедральний собор (Notre-Dame cathedral). У ньому поєднуються як французькі, так і німецькі культури впливу. Понад 200 років це була найвища будівля у світі, проте і зараз він вражає своїми розмірами. Кафедраль - найвища точка Страсбургу - 142 метри. Всередині будівля здається ще вищою. Зайшовши в середину, ви одразу побачите просто височенну стелю, багато свічок і різних штук, притаманних соборам. Проте і в соборі є дві надзвичайно цікаві речі. 1 - величезний орган (хоча нам і не вдалося його послухати). 2 - астрономічний годинник.