На кінчику носа

Мене починають лякати масштаби популяризації подорожування. 

Любити можна і Житомир

Згідно якихось там статистичних даних, які використали на одному баченому мною конкурсі, 80% студентів хоч раз були за кордоном. Чомусь мені здається, що всі 100% мріють побувати якщо не в Парижі, то хоча б в Лондоні.

Сучасну молоду людину описують як особу, яка рахує дні між поїздками, в неї завше напоготові брендовий наплічник, заряджений айфон, а палець готовий ставити нові мітки на карті в соцмережі. Я теж люблю ставити мітки і дивитися, як карта наповнюється новими місцями, влітку я теж і тижня не проводжу, щоб кудись не поїхати. Проте одного разу один хлопчина запитав мене: "Ти турист чи мандрівник?". Я довго думала, півдня розмірковувала. І якщо мені не зраджує пам'ять, то він сказав, що бачить в мені мандрівника.

Останнім часом я бачу багато псевдо-мандрівників, які намагаються заробити собі популярність, а згодом на цьому заробити ще й грошей. Від цього верне. Але запис буде не про це.

Чим відрізняються центри здачі крові в різних містах?

Сьогодні я вже далеко не вперше здавала кров. На моєму рахунку 4 здачі крові і 1 здача тромбоцитів. (Про перший досвід і враження можна читнути тут).

Так складається моє життя, що я мала шанс бути донором для людей в двох містах: в Луцьку і в Житомир. Сьогодні я зауважила відмінності у ставленні до донорів, чим і хочу з вами поділитися.
Одразу зауважу, я не стверджую, що десь погано, а десь класно - просто покажу, чим центри здачі крові відрізняються. Чому? Не знаю.

Глина не відпустить

В моду входить натуральність і природність. Дизайнери використовують льон, дівчата – домашні косметичні рецепти, бабусі продовжують вирощувати городину. Сьогодні я познайомлю вас з дівчиною, яка знає, як бути ближчим до природи за допомогою посуду

Дарья житомирянка. З глини ліпить не так давно, але зробити вже може багато усілякого, починаючи від медальйонів і закінчуючи величезними тарелями.

• Скажи, будь ласка, ти - гончар?  Чи те, чим ти займаєшся, має якусь іншу назву?

• Я кераміст, тому що, працюючи з глиною, не використовую гончарне коло, а ліплю все виключно руками. Можливо, ця назва якась народна, але я вже звикла називати свою професію саме так.

• А чому гончарне коло не використовуєш?

• По-перше, тому що не починала вчитись, а по-друге, тому що, спробувавши, я відчула, що це зовсім інше: ліпити форму руками і за допомогою кола - то небо і земля. Мені здається, використовувати коло - то якось більш технічно. Хоча, звичайно, щоб навчитися цьому, треба багато часу. Але я не хочу, мені подобається тримати шматок глини від початку і до завершення роботи над виробом тільки в руках.

Кінець фільму. Житомиряни теж прощалися із Андрієм Кузьменко

Дуже часто людей об'єднує горе. Новина про смерть Кузьми сьогодні покинула межі України і пішла у світ.

У кожному місті нашої країни на головній площі збиралися люди для вшанування пам'яті музиканта, який для когось був другом, для когось кумиром, для когось вихователем. І Житомир теж зібрався.

О 18-ій годинні на Соборній площі зустрілося, здається, понад 100 людей. 

Спочатку всі стояли окремим групками. Я зустріла друга, до нього підійшли ще його друзі і ми почали тихенько співати. Журналісти місцевого каналу, які чекали якогось початку, а ніяких орагнізаторів не бачили, одразу ж почали нас знімати і брати в нас коментарі. А організаторів таки не було. Вконтакті створили зустріч, але придумувати якусь програму і план дій ніхто не збирався.

Буквально за декілька хвилин увесь натовп зібрався навколо клумби біля фонтану. Люди запалювали свічки, приносили квіти...а ми запєвалі. Нікого з гітарою не було. А ще ми зрозуміли, що без музики пісень ми знаємо не так і багато. В основному натовп мовчав, але ті, хто таки співали, робили це з душею і щиро. Я була в самому центрі дійства. Я бачила, як плачуть діти, як плачуть дівчата, як плачуть хлопці. Комок стояв у горлі. Свічки горіли, сльози текли. Текли навіть тоді, коли ми намагалася заспівати щось веселе з його репертуару.

ВулБа. Що ж це таке?

Здається, Житомир і фестиваль - поняття непоєднувані. Проте цього літа фестиваль вуличних барабанщиків відбувався вже 6-ий рік підряд.

У мене є 8-річний брат. Усе літо він плакав, що я не беру його з собою на жоден фестиваль. "Дениші (локація фестивалю) - то не так далеко від Житомира, можна спробувати взяти і його з собою", - вирішила я. Отож нас їхало двоє.

Для тих, хто не розуміє, що ж таке ВулБа, пояснюю: є у світі люди, які люблять барабанити, які обожнюю ритм і живуть ритмом. Такі люди є і в Житомирі. Щонеділі вони збираються і джемять (тобто грають те, що приходить в голову, але виходить у них у всіх разом дуже кайфово). Вони - вуличні барабанщики, або ж ВулБа.

Проблема неосвітлених дворів досі лишається невирішеною

Життя в спальних районах міста вчить людей дивитися страхові в очі.

Проблема освітлення вулиць завжди була для міста болючим питанням. За останні декілька років освітлення центральних вулиць привели до ладу. Навіть виробили графік роботи ліхтарів. В "Міськсвітло"  нам розказали, що, наприклад, влітку освітлення у вечірньому режимі вмикається о 21:39. Вечірній режим означає роботу ліхтарів 1 через 2. О 22:10 ліхтарі переходять на нічний режим – тобто працюють всі. О 3:50 світло вимикається, лишаються працювати ліхтарі лише в переході біля Панчішної фабрики і підсвітка собору. У дворах ліхтарі працюють за такою ж схемою. Проте тут вже інша проблема : подекуди ліхтарі не працюють, а в деяких дворах їх немає взагалі.

Ходять легенди, що з настанням ночі на вулицях Польової з’являються гопники і багато іншої «нечисті».

Як уживається Житомир і велосипеди?

Сьогодні здоровим бути модно. В умовах міста допомогти в цьому може велосипед. Та чи згодне місто допомагати своїм жителям бути здоровими?

З року в рік все більше і більше житомирян сідають на велосипеди. Так лише у житомирському вело-клубі понад 1,5 тисячі учасників. Скільки ж у місті всього власників велосипедів достеменно невідомо.

Валерій Грибан є учасником вело клубу. На велосипеді катається вже понад 20 років. Каже, що мати велосипед – це гарно і з економічної точки зору, і для здоров’я, та все ж є певні незручності:

«Доріжки для велосипедистів відсутні – це знають всі. На щастя, хоч водії автомобілів до нас більш-менш лояльно ставляться. Але з нашою шириною доріг навіть не знаю, чи є якийсь сенс робити вело доріжки. Фактично вело парковки в місті відсутні. Найкраща паркова – це найближче дерево, чи стовп. А маленькі парканчики біля магазинів також не усюди є».

З проблемою відсутності парковок і вело доріжок зіштовхується багато міст. В той же час, наприклад, Луцьк почав обживатися стоянками для велосипедів.

По дороге с облаками

Ми їздили без хмар, але з посмішкою.

2 місяці тому одна хороша людина нарешті навчила мене кататися на велосипеді. 

Мої ноги прикрасилися синцями, а мої літні сарафанчики сховалися кудись далеко-далеко в шафу.

Приклади людей, які катаються по світу надихали мене все більше і більше. 

Але починати треба з малого.

Продано!

Євро-сируна, Турчєллу і багато інших персонажів можна було придбати на аукціоні робіт Юри Журавля в Житомирі.

Перед відкриттям

Сьогодні, 19 квітня, в Житомирі закінчилася виставка-аукціон робіт соліста гурту OT VINTA Юри Журавля.  Тривала вона 3 тижні. Всі бажаючі могли роздивитися роботи не лише на фотографіях в соцмережах, а й побачити їх на власні очі в приміщенні Кавоманії.

Гроші, зібрані там планують витратити на будівництво пам'ятника борцям за волю і соборність України в місті Житомирі. Максим Вікарчук, один із організаторів аукціону розказує:

Ми не планували отримувати якогось великого прибутку.

Сповідь очевидця

Або історія про ТБДЩ!

Ті, хто знають, що таке Кавоманія, бачили афіші і щось краєм вуха чули про загадкове ТБДЩ. Та що ж воно таке? Про це відають далеко не всі.

Веніамін

Нарешті і для мене настав той день, коли і увійшла у кого тих, хто знає.

В кишені 6 не зовсім зрозумілих карток. З Кавоманії виходять люди з підставками для цукру, і з стільцями. Таке враження, наче вона масово кудись переїжджає. Із криками «Останній автобус!» тебе саджають у таксі і везуть в темряву. Приїжджаєте. Спускаєшся у бункер. Бачиш ці величезні, неймовірно важкі двері і починаєш уявляти, що ти робитимеш, якщо вони раптом захлопнуться. Віталік Талько повідомляє, що вночі по району самому бажано не ходити, бо навколо багато бродячих собак. Перша думка в голові: «Твою ж мать! Куди мене занесло?!»

Київські музиканти не знали чого чекати від концерту в Житомирі

Учасники гурту Веремій, Віталій Калініченко і Тетяна Дубченко, були приємно вражені і здивовані гостинністю кавоманів. 

Продовжуючи свій тур «Гартовані вогнем», гурт Веремій вже вдруге завітав до Житомира. Цього разу з акустичним концертом. Сценою для музикантів стала велика зала Кавоманії. Для того, щоб вмістити всіх бажаючих послухати пісень, довелося зносити усі столи і стільці, які тільки були. Кількість людей здивувала навіть самих музикантів:

Віталій Калініченко, соліст гурту

• Ми ледь не вперше не знали чого чекати, бо нещодавно в Житомирі вже були і ми переносили концерт, що часто погано дається в знаки. Але публіка не підвела і прийшло багато людей, які не були на попередньому концерті.

Собирались, собирались, и, наконец, собрались…

• Пташок, полотна, голос і музику привезли в Житомир з Вінниці.

Кавоманія продовжує знайомити житомирян із молодими і талановитими. Цього разу, 20 грудня, до кавоманів приїхав вінничанин зі своїм проектом під назвою Not Very.

Соліст гурту - Олексій

• Это и не совсем группа как бы, но история наша такова: - поділився соліст гурту Олексій Зацерковний, - я играю уже давно свои личные треки, они всегда были подобного направления, типа по лирике. Вот... потом, совсем недавно, я решил как то это вынести на люди (в Интернете все уже было давно), для этого я пригласил в качестве второго гитариста своего старого друга Юру Ланецкого и мы начали разбирать материал. Прошлой весной отыграли первый концерт. Поняли что это не плохо и в живую звучит приемлемо. Решили играть дальше.

Что нас удивило в Житомире? Лифты платные. Такие себе Житомирские платные американские горки :)

Позашлюбні діти Боба Марлі приїхали з концертом із Владивостоку в Житомир.

Тепле реггі з далекого сходу привезли з собою 9 листопада хлопці з гурту Марліни. 

Марліни

Концерт відбувся в приміщенні Кавоманії. Охочих послухати співочих гостей було чимало, їхали в Житомир навіть зі Львова і Києва. 

"Знаете, мне кажется, что Владивосток и Житомир находятся на разных концах планеты. Вот если взять глобус и ткнуть пальцем в наш город, то ваш будет на противоположной стороне, " - зазначив соліст гурту Денис.

Гіршого параду вишиванок, мабуть, світ і не бачив

Розкажу я вам історію про парад вишиванок на честь 22 Дня незалежності України в Житомирі.

Перед багатьма організаторами подібних заходів постає проблема: як зібрати людей? В даному ж випадку такої проблеми не було. По всьому місту на сітілайтах були афіші з запрошенням на парад вишиванок і, на диво, на це запрошення відгукнулося не так вже й мало людей. 

Минулого року він заключався у проїзді байкерів по місту. Цього року байкери теж мали бути. Також житомирян запрошували приїхати на велосипедах, роликах, скейтах для того, щоб урізноманітнити колону. Піша хода також передбачалася.

Перед маршем впродовж години проходила реєстрація учасників. Зареєстровано було понад сотню люду. Усі вони отримали талончики за які потім могли отримати халявне морозиво.

Зате Дебой їхав першим

О другій годині за наказом ведучої почали будувати колону байкери. Цьогоріч їх було більше, але минулого маршу вони катали лише дівчат у вишиванках, сьогодні ж вони приїхали зі своїми подружками і друзями, тож покататися змогли далеко не всі бажаючі. Та це не така вже й велика біда. Слідом за байкерами їхали велосипедисти, роллери і скейтбордисти. А вже замикали цю колону ті, хто йшли на своїх двох.

В Кавоманії гості з Білої Церкви співали про доярок

"Чомусь так склалося, що я не пишу пісні про власні переживання,"-розповів соліст гурту "За край" Руслан Соловйов.

Вперше на осуд житомирян 20 липня в приміщенні Кавоманії проект "Музика доступна" привіз молодих талановитих хлопців з гурту "За край", які в своїй акустичній версії називають себе "Люди-квіти". 

Азазель Невмержицький

На початку ж вечора для усіх присутніх житомирський поет Азазель Невмержицький прочитав декілька своїх творів. Свій виступ він почав із фрази:"Звуть мене не Азазель, а Володимир," чим повністю себе розсекретив, тому особливого захоплення його творчість не викликала.

Внутрішньобуквенні образи Ю

"Я взагалі намагаюся ні про кого не думати, окрім себе." - таким перед житомирянами з'явився той, хто в своєму доволі довгому житті нараховує 4 маленьких - Юрій Іздрик.

Юрко Іздрик

На презентацію нової збірки під лаконічною назвою "Ю" 26 червня у приміщенні кав'ярні "Брама" зібралося чимало охочих послухати інтимні вірші, позадавати питання, які давно мучили, і просто нарешті на власні очі побачити Юрка.

"Обміни психічними енергіями." - саме із таким "дійством" автор порівнює свої вірші.

Чи варте воно того?

Ледь не щодня ми чуємо про вирубку лісів і проблему глобального потепління, пов'язану з цим, проте продовжуємо, і навіть сприяємо, розвиткові цієї проблеми і далі.

Як відомо, традиція ставити новорічну ялинку у кожному домі активно почала поширюватися після Другої світової війни, проте прикрашали ялинку і у давні часи. 

Я розумію, що Новий рік вже давно пройшов, але чи помітили ви ось таку картину ледь не у кожному дворі міста?

Мовчи і танцюй

Поринути у психоделічну казку в ультрафіолетовому світлі минулої п'ятниці, 8 лютого, змогли відвідувачі арт-кафе Кавоманія.

Того вечора люди, що пришли у кафе, могли танцювати впродовж аж 6 годин у атмосфері миру, любові, єдності і взаємоповаги під ритми транс-звуку і психоделічної музики вже втретє.
Казкова атмосфера починалася ще зі сходів, які були прикрашені такими декораціями, які світилися у світлі ультрафіолетових ламп, якими організатори передбачливо замінили звичайні лампочки. На стінах красувалися незвичайні психоделічні картини від Які-Манакі, придивившись до яких, можна було побачити набагато більше аніж просто малюнок.

АААААААААААА!!!! ХОЛОДНО!!!!

Свій особистий купальний сезон я відкрила вже сьогодні

Все розпочалося влітку. Коли на вулиці було +35 я без вагань казала, що на Водохреща піду купатися. Коли ж справа дійшла до купання, стало страшнувато. Проте мої гарні знайомі Влад та Юля Пучичі мене таки вмовили, і сьогодні я вперше в житті купалася в ополонці.

Свято Водохреща, мабуть, усі це знають, має під собою релігійний підтекст. Проте це не заважає багатьом людям (в тому числі і мені) просто побороти свої страхи і випробувати силу волі.

Перед купанням, вдома я прочитала багато матеріалів про те, як правильно купатися, молитися, обтиратися і т.д., але коли ти роздягаєшся і мороз (а сьогодні він був -3) торкається твоєї шкіри, ти забуваєш про все на світі.

Подарунок від житомирського музично-драматичного театру

Напередодні Нового року, 29 грудня, на прем'єру дитячої вистави "Попелюшка" мама повела не лише брата, але й мене.

Саме прем'єра нової дитячої вистави і була подарунком від музично-драматичного театру маленьким житомирянам.

Дітей було багато, дуже багато. Велику кількість попривозили із сусідніх сіл, бо там видавалися квитки (а разом з ними і солодкі подарунки). Ми ж квитки купували.

Спочатку враження на мене справила музика. Ще будучи на першому поверсі, я почула, як грає оркестр і не повірила, що це грає якийсь запис з колонок. І таки правильно зробила. Для людей грала жива музика. 

Мур-мур-мур...як же я обожнюю живу музику.