Сповідь очевидця

Або історія про ТБДЩ!

Ті, хто знають, що таке Кавоманія, бачили афіші і щось краєм вуха чули про загадкове ТБДЩ. Та що ж воно таке? Про це відають далеко не всі.

Веніамін

Нарешті і для мене настав той день, коли і увійшла у кого тих, хто знає.

В кишені 6 не зовсім зрозумілих карток. З Кавоманії виходять люди з підставками для цукру, і з стільцями. Таке враження, наче вона масово кудись переїжджає. Із криками «Останній автобус!» тебе саджають у таксі і везуть в темряву. Приїжджаєте. Спускаєшся у бункер. Бачиш ці величезні, неймовірно важкі двері і починаєш уявляти, що ти робитимеш, якщо вони раптом захлопнуться. Віталік Талько повідомляє, що вночі по району самому бажано не ходити, бо навколо багато бродячих собак. Перша думка в голові: «Твою ж мать! Куди мене занесло?!»

Київські музиканти не знали чого чекати від концерту в Житомирі

Учасники гурту Веремій, Віталій Калініченко і Тетяна Дубченко, були приємно вражені і здивовані гостинністю кавоманів. 

Продовжуючи свій тур «Гартовані вогнем», гурт Веремій вже вдруге завітав до Житомира. Цього разу з акустичним концертом. Сценою для музикантів стала велика зала Кавоманії. Для того, щоб вмістити всіх бажаючих послухати пісень, довелося зносити усі столи і стільці, які тільки були. Кількість людей здивувала навіть самих музикантів:

Віталій Калініченко, соліст гурту

• Ми ледь не вперше не знали чого чекати, бо нещодавно в Житомирі вже були і ми переносили концерт, що часто погано дається в знаки. Але публіка не підвела і прийшло багато людей, які не були на попередньому концерті.

Собирались, собирались, и, наконец, собрались…

• Пташок, полотна, голос і музику привезли в Житомир з Вінниці.

Кавоманія продовжує знайомити житомирян із молодими і талановитими. Цього разу, 20 грудня, до кавоманів приїхав вінничанин зі своїм проектом під назвою Not Very.

Соліст гурту - Олексій

• Это и не совсем группа как бы, но история наша такова: - поділився соліст гурту Олексій Зацерковний, - я играю уже давно свои личные треки, они всегда были подобного направления, типа по лирике. Вот... потом, совсем недавно, я решил как то это вынести на люди (в Интернете все уже было давно), для этого я пригласил в качестве второго гитариста своего старого друга Юру Ланецкого и мы начали разбирать материал. Прошлой весной отыграли первый концерт. Поняли что это не плохо и в живую звучит приемлемо. Решили играть дальше.

Війна навчить

Або як готують українських журналістів

Багато хто стверджує, що журналіст – це не професія, журналіст – це покликання і природне вміння відчувати і вміти правильно подати новину. Не дивлячись на такі гучні заяви, багато ВУЗів України продовжують готувати спеціалістів у цій сфері. Проте чи професіоналів вони готують? Після 5 років університету багато хто не може назвати себе професіоналом і, більш того, починає задумуватися над тим, а чи правильний шлях він вибрав.

Что нас удивило в Житомире? Лифты платные. Такие себе Житомирские платные американские горки :)

Позашлюбні діти Боба Марлі приїхали з концертом із Владивостоку в Житомир.

Тепле реггі з далекого сходу привезли з собою 9 листопада хлопці з гурту Марліни. 

Марліни

Концерт відбувся в приміщенні Кавоманії. Охочих послухати співочих гостей було чимало, їхали в Житомир навіть зі Львова і Києва. 

"Знаете, мне кажется, что Владивосток и Житомир находятся на разных концах планеты. Вот если взять глобус и ткнуть пальцем в наш город, то ваш будет на противоположной стороне, " - зазначив соліст гурту Денис.

Луцьк для доїжджаючих

Приїхав. Побачив. Полюбив.

Іногородні, приїжджі, панаєхавшиє, або, як кажуть у Львові, доїжджаючі з початком навчального року заповнюють навчальні корпуси університетів. І проблема проводження вільного часу гостро постає перед ними, адже студентське життя - це не лише лекції, семінари і модулі, а й знайомство з новими людьми, місцями і закладами. То куди ж можна сходити у Луцьку? З цим питанням ми звернулися до лучан.

Коли молоде українське покоління стане україномовним?

Спочатку було слово. Для української мови цей початок був десь приблизно у 5 столітті нашої ери, проте не будемо заглиблюватися у її витоки. Усім відомо, що наша мова одна із найгарніших і наймилозвучніших у світі, що за те, щоб це була мова державна віддано чимало життів, що уся історія нашої країни – боротьба за незалежність і за мову.

Ми незалежні вже 22 роки. І щороку кількість молоді, які народилася вже не в Радянському союзі тільки збільшується. Проте сумна тенденція російськомовних східних і південних регіонів лишається. Чому ж так?