Зона ідеальної тиші - зона відчуження

- Проблеми зі здоров'ям і пенсія у 1005 гривень - ось все, що ми отримали від держави, - розказує один із пожежників-ліквідаторів аварії на ЧАЕС Стретович Дмитро.

Пожежник-ліквідатор Стретович Дмитро

На честь 27 річниці вибуху "Союз ветеранів ліквідації наслідків чорнобильської катастрофи" організував поїздку до зони відчуження ліквідаторів з метою нагородження їх орденами на місці подій. Деякі з них повернулися сюди вперше з того часу, хтось навіть побачив свій, давно покинутий, будинок, хтось навіть розказував історії про те, як жив колись в Прип'яті.

Ліквідатори, яких нагороджували орденами

Чи можливе повернення людей у зону?

-Це, напевно, в найближчі 100 років тільки буде, розказує співробітник відділу зовнішніх зв'язків державного підприємства по управлінню зоною відчуження Антон Юхименко.

Місто велосипедів. Що почули, побачили, можемо розказати

Друзі, а я тут зовсім забула, що недорозказала свою історію про нашу подорож і зараз я буду виправлятися. 

В останній, заключній, частині я розкажу вам про те, що ж ми у Страсбургу бачили.

Мабуть, коли ви відкриєте будь-який путівник по Страсбургу, одразу побачите статтю про Страсбурзький кафедральний собор (Notre-Dame cathedral). У ньому поєднуються як французькі, так і німецькі культури впливу. Понад 200 років це була найвища будівля у світі, проте і зараз він вражає своїми розмірами. Кафедраль - найвища точка Страсбургу - 142 метри. Всередині будівля здається ще вищою. Зайшовши в середину, ви одразу побачите просто височенну стелю, багато свічок і різних штук, притаманних соборам. Проте і в соборі є дві надзвичайно цікаві речі. 1 - величезний орган (хоча нам і не вдалося його послухати). 2 - астрономічний годинник.

Місто велосипедів. Ахвіціоз

Так як основною ціллю нашої поїздки був візит до штаб-квартири Ради Європи, то в цій частині своєї розповіді я розкажу про те, як ми ходили до різних крутих офіційних установ.

Рада Європи ззовні

Перша така установа, яку ми відвідали, була штаб-квартира Ради Європи - міжнародна організація 47 членів-держав в європейському просторі. Якщо когось цікавить історія, чи усі комітети, які там є, вам допоможе Вікіпедія :) Головна зала, та й усе всередині зроблене у вигляді великого-великого дерева - виглядає дуже цікаво. На подвір'ї стоїть декілька різних і доволі дивних скульптур.

Місто велосипедів. Люди

Ну а я продовжу свою розповідь. Виїжджаючи закордон, просто не можна не помітити, що різниця між нашими людьми і людьми, які живуть в Європі просто таки колосальна.

Ось такий він, Страсбург.

Ну перше враження від людей - це велосипеди, про які ви вже читали. Але окрім велосипедів люди ще й активно бігають. Ні, вони не бігають з роботи і на роботу, не бігають просто тупо по магазинам чи з кав'ярні в кав'ярню. Вони бігають заради власного здоров'я. В будні дні в обід багато хто виходить на пробіжку. Як часто ви в нас бачите людей, які б бігали в обід? Чи хоча б зранку, чи ввечері?

Місто велосипедів. Перші враження

Як ви вже, мабуть, всі знаєте, ми з Сашою нарешті побували у Страсбургу. З якої причини ми там опинилися, можна почитати тут.

Так от, перші враження. Дорога наша до Страсбургу була такою: Житомир-Київ-Бориспіль-Франкфурт-Страсбург, а це означає, що ми летіли на літаку, а отже ще одна моя мрія нарешті здійснилася.

В аеропорту цікаво (ну тим, хто там був вперше в житті). Багато іноземців. Але пройти усі кола пекла-перевірки - то не дуже класно. Вдома треба 10000 разів перевірити, чи не поклав у ручний багаж чогось, що не можна везти, потім твої сумки перевіряєш вже не ти, потім тебе обшукують метало-шукачем,  а в кінці ще й паспортний контроль: ніби й не страшно, але нервуєш і коли тобі задають якісь банальні питання, на кшталт "Ціль поїздки?", від нервів запинаєшся і відчуваєш себе ідіотом. У Франкфурті перевіряючі набагато веселіші і приємніші. А ще так кумедно, коли іноземці демонструють свої знання російської чи української мови. Хоча, мабуть, вони думають про нас так само.

Четвер

Минулого року я вже писала про цей день, але тоді це був вівторок.

Я все ще продовжую щиро ненавидіти це свято. 

Чому?

Чи варте воно того?

Ледь не щодня ми чуємо про вирубку лісів і проблему глобального потепління, пов'язану з цим, проте продовжуємо, і навіть сприяємо, розвиткові цієї проблеми і далі.

Як відомо, традиція ставити новорічну ялинку у кожному домі активно почала поширюватися після Другої світової війни, проте прикрашали ялинку і у давні часи. 

Я розумію, що Новий рік вже давно пройшов, але чи помітили ви ось таку картину ледь не у кожному дворі міста?