Львів іншим боком

Ми усі звикли, що Львів – культурна столиця України. Я ні в якому разі навіть не намагатимуся це заперечити, проте хочу розказати про певні аспекти з життя цього міста, які не кожен помічає.

Наприклад, як сказав Андрій Приймаченко, який про всі аспекти мені і розказував, Гестапівські вулиці. Ще з літа у Львові перекриті деякі вулиці через капітальний ремонт доріг, але їх розритий вигляд не тільки приносить журбинку, а й створює певні незручності у пересуванні.

Що стосується доріг, то «Живучи у Львові, надзвичайно полюбив Київ. У Києві відчуваю себе пухнастим, у Львові ж – товстим». Вузькі вулички дійсно ускладнюють пересування десятків групок туристів у центрі, та й по всьому місту, та й не тільки туристів, а й звичайних перехожих. Окрім вузеньких вуличок є ще й вузенькі дороги, на яких частенько утворюються затори. Ну і штурханину у громадському транспорті зранку і ввечері ніхто не відміняв.

Ще одна особливість – львівський час.

«От хай журналісти приїжджають і знімають цю дорогу, якою ми їдемо!»

 Дорога Житомир-Київ – 140 км і 1,5 години часу.

Дорога Луцьк-Житомир – 261 км і 4 години часу.

Дорога Львів-Луцьк – 152 км і майже 4 години часу.

Цими вихідними Укрзалізниця подарувала мені чудову можливість вдруге в житті покататися дорогою Львів-Луцьк. Здавалося б, Львів – культурна столиця України і дороги у Львівській області повинні були б бути чудові. Але не так сталося в нашій країні, як гадалося.

Гіршого параду вишиванок, мабуть, світ і не бачив

Розкажу я вам історію про парад вишиванок на честь 22 Дня незалежності України в Житомирі.

Перед багатьма організаторами подібних заходів постає проблема: як зібрати людей? В даному ж випадку такої проблеми не було. По всьому місту на сітілайтах були афіші з запрошенням на парад вишиванок і, на диво, на це запрошення відгукнулося не так вже й мало людей. 

Минулого року він заключався у проїзді байкерів по місту. Цього року байкери теж мали бути. Також житомирян запрошували приїхати на велосипедах, роликах, скейтах для того, щоб урізноманітнити колону. Піша хода також передбачалася.

Перед маршем впродовж години проходила реєстрація учасників. Зареєстровано було понад сотню люду. Усі вони отримали талончики за які потім могли отримати халявне морозиво.

Зате Дебой їхав першим

О другій годині за наказом ведучої почали будувати колону байкери. Цьогоріч їх було більше, але минулого маршу вони катали лише дівчат у вишиванках, сьогодні ж вони приїхали зі своїми подружками і друзями, тож покататися змогли далеко не всі бажаючі. Та це не така вже й велика біда. Слідом за байкерами їхали велосипедисти, роллери і скейтбордисти. А вже замикали цю колону ті, хто йшли на своїх двох.

В Кавоманії гості з Білої Церкви співали про доярок

"Чомусь так склалося, що я не пишу пісні про власні переживання,"-розповів соліст гурту "За край" Руслан Соловйов.

Вперше на осуд житомирян 20 липня в приміщенні Кавоманії проект "Музика доступна" привіз молодих талановитих хлопців з гурту "За край", які в своїй акустичній версії називають себе "Люди-квіти". 

Азазель Невмержицький

На початку ж вечора для усіх присутніх житомирський поет Азазель Невмержицький прочитав декілька своїх творів. Свій виступ він почав із фрази:"Звуть мене не Азазель, а Володимир," чим повністю себе розсекретив, тому особливого захоплення його творчість не викликала.

Внутрішньобуквенні образи Ю

"Я взагалі намагаюся ні про кого не думати, окрім себе." - таким перед житомирянами з'явився той, хто в своєму доволі довгому житті нараховує 4 маленьких - Юрій Іздрик.

Юрко Іздрик

На презентацію нової збірки під лаконічною назвою "Ю" 26 червня у приміщенні кав'ярні "Брама" зібралося чимало охочих послухати інтимні вірші, позадавати питання, які давно мучили, і просто нарешті на власні очі побачити Юрка.

"Обміни психічними енергіями." - саме із таким "дійством" автор порівнює свої вірші.

Зона ідеальної тиші - зона відчуження

- Проблеми зі здоров'ям і пенсія у 1005 гривень - ось все, що ми отримали від держави, - розказує один із пожежників-ліквідаторів аварії на ЧАЕС Стретович Дмитро.

Пожежник-ліквідатор Стретович Дмитро

На честь 27 річниці вибуху "Союз ветеранів ліквідації наслідків чорнобильської катастрофи" організував поїздку до зони відчуження ліквідаторів з метою нагородження їх орденами на місці подій. Деякі з них повернулися сюди вперше з того часу, хтось навіть побачив свій, давно покинутий, будинок, хтось навіть розказував історії про те, як жив колись в Прип'яті.

Ліквідатори, яких нагороджували орденами

Чи можливе повернення людей у зону?

-Це, напевно, в найближчі 100 років тільки буде, розказує співробітник відділу зовнішніх зв'язків державного підприємства по управлінню зоною відчуження Антон Юхименко.

Місто велосипедів. Що почули, побачили, можемо розказати

Друзі, а я тут зовсім забула, що недорозказала свою історію про нашу подорож і зараз я буду виправлятися. 

В останній, заключній, частині я розкажу вам про те, що ж ми у Страсбургу бачили.

Мабуть, коли ви відкриєте будь-який путівник по Страсбургу, одразу побачите статтю про Страсбурзький кафедральний собор (Notre-Dame cathedral). У ньому поєднуються як французькі, так і німецькі культури впливу. Понад 200 років це була найвища будівля у світі, проте і зараз він вражає своїми розмірами. Кафедраль - найвища точка Страсбургу - 142 метри. Всередині будівля здається ще вищою. Зайшовши в середину, ви одразу побачите просто височенну стелю, багато свічок і різних штук, притаманних соборам. Проте і в соборі є дві надзвичайно цікаві речі. 1 - величезний орган (хоча нам і не вдалося його послухати). 2 - астрономічний годинник.