На відкритті головної ялинки області житомиряни грілися вогнем

У Житомирі сьогодні, 19 грудня, у день Святого Миколая урочисто запалили вогники на головній ялинці міста.

10-ти градусний мороз не налякав сотні житомирян, які прийшли подивитися на це дійство. Зігріватися їм допомагали фаєрщики (щоправда, фаєр-шоу для жителів міста вже давно не новина, але взимку чогось подібного, мабуть, ще ніхто не бачив). 

У всіх ЗМІ анонсувалося, що відкриття розпочнеться о 19 годині. Насправді ж, в цей час на сцену вже вийшов Святий Миколай, а перед цим для дітлахів показували виставу про цього ж діда. Після співів і танців перед сценою з'явилися молоденькі діди морози на ходулях і на площі Корольова запахло гасом.

If you know what I mean ;)

А ось не правда, що лише хлопці з великою цікавістю розглядають фотографії дівчат. Зовсім неправда.

Ви бачили фотографії мілєйших татуйованих дівчат 21 сторіччя? Ні? Жах. 

Ну, думаю про те, що таке татуювання і як воно робиться знають всі. Раніше їх робили як символи-обереги для захисту або ж для відлякування суперників. Це міг бути символ, який відображав належність до певного племені. Зараз же татуювання - це ціле мистецтво.

Безкоштовна ковзанка

Так-так, саме безкоштовна ковзанка не сьогодні, завтра буде прямо на дорозі вулиці Вітрука, Селецька і аж до Смолянки.

Я не маю слів, щоб гарними словами описати те, що відбувається біля мого дому, тому писатиму так, як є.

Червоними стрілочками показано
 напрямок поширення майбутньої ковзанки.

Будинок мій знаходиться на перехресті вулиць Вітрука/Селецька. Для тих, хто не бував у цих місцях, розказую, що дорога тут під нахилом. Сьогодні приблизно о 16 годині вийшла з дому і, переходячи на іншу сторону вулиці, побачила, що на дорозі струмками тече вода, рівень якої вже дістає до щиколотки. Побачила, що трошки вище вулицею ніби як щось ремонтують (чи то трубу прорвало, чи вони вирішили ремонт зробити взимку - не знаю, не цікавилася). Повертаючись додому вже близько сьомої години, побачила, що вода все ще тече, а ті чоловіки, які ніби як там щось ремонтують як стояли, так і стоять. І справа не в тому, що вода просто тупо стікає вулицею вниз, річ у тому, що на вулиці мороз -11 градусів і за ніч уся дорога замерзне. Завтра там буде ковзанка і машини просто тупо з'їжджатимуть згори в низ, не маючи змоги загальмувати. Переходять вулицю не лише дорослі, а й діти...

...Зате в нас буде безкоштовна ковзанка прямо на вулиці.

Погано тримали кулачки

У листопаді 2012 року я і ще декілька хороших дорослих дядь, які дуже мені допомогли, зняли відео-роботу для конкурсу "Дорога в майбутнє" на тему екотуризм (про те, як ми її знімали, можна почитати тут).

Ще в кінці листопада переможці були проінформовані про їхню перемогу електронним листом, всі ж інші учасники конкурсу дізналися результати минулої середи, 12 грудня, у Києві.

Переможців було визначено у 5 різних номінаціях:

•  моє місто +20; 
• відповідальне споживання; 
• екологічний туризм;
• зелена економіка;
• освіта як рушійна сила сталого розвитку; 

 Усі вони отримали ноутбуки Dell. Але дуже мене "вразила" робота Данилочкіна Сергія, який переміг у номінації "Екологічний туризм". Його роботу можна подивитися ось тут

Ходяче щастя на ім'я Рокі

don’t get attached. everything is changing. always has been, always will. shut up and dance! (не прив'язуйся. усе змінюється. усе було і буде. закрий рота і танцюй!) - саме такі слова написані у твіттері надзвичайно позитивної людини Рокі Леона.

Хто ж це такий? Мабуть, усі бачили це відео? Якщо ж ні, можете глянути і усе зрозумієте.

"Я - це ти. Я - все, але не мої думки. Я - любов. Але тільки не думайте називати мене хіпі.  Люблю співати, танцювати, грати на гітарі і стрибати. Люблю бути маленькою дитиною," - розказує про себе музикант.

Ви думаєте, він завжди такий щасливий?

Експеримент

Передачу "Руйнівники міфів" всі бачили? Так от, я сьогодні буду як ті мужики з вусами. 

Так от, в чому суть мого експерименту?

Мабуть, усі не раз чули про те, що якщо кактус поставити біля комп'ютера, то він мало того, що забиратиме ледь не радіаційне випромінювання від цієї адської штуки, так ще й ростиме, як на дріжджах.

Полетіла. Вже.

Ну ось, нагадаю, що ще у вересні цього року на конкурсі дитячих телестудій "Дитятко" я умудрилася виграти у спец-номінації, за що отримала поїздку до штаб-квартири Ради Європи у Стразбурзі.

Да-да, полетіла. Аж 5 разів. 

Спочатку нам сказали, що поїздка буде десь в кінці листопада. Потім вона перенеслася на, приблизно, 10-13 грудня. Я дійсно зраділа, думала, що це буде просто неймовірний подарунок на День народження, адже він у мене 8 числа. Написали нам, що 4 грудня ми маємо бути в Києві у французькому посольстві для вирішення всіх питань з візою. Ми швиденько доробили документи, які для цього треба були (а це довіреність на людину, з якою я поїду. За неї виклали 250 грн) і чекали, поки нам надішлють лист-запрошення.